ЖИТЕЛІ СЕЛИЩА КОВ’ЯГИ – УЧАСНИКИ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ

НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЧАЕС

Члени гуртка «Історичне краєзнавство» Валківського районного центру туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді  Валківської районної ради Харківської області.

            Керівник Гаман Світлана Олексіївна - вчитель історії вищої категорії, керівник гуртка «Історичне краєзнавство»

            Пройшли роки, сьогодні погляд на чорнобильські події змінився.

         26 квітня 2016 року виповнюється 30 років з дня Чорнобильської техногенної катастрофи. Кожного року у нашому суспільстві ми згадуємо про Чорнобиль и про тих, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

14 грудня 2006 року Президент України видав Указ: Про відзначення в Україні Дня шанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чоронобильскій АЕС.

Цей день - це день мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків на Чоронобильській АЕС. Кількість ліквідаторів складала близько 90 тис. чоловік, при чому багато з цих людей заплатили за свою роботу здоров'ям і життям.

Історична довідка. Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) розташована в східній частині великого географічного регіону, іменованого білорусько-українським Поліссям, на березі ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, 18 км від районного центру - м. Чорнобиль. 112 кілометрів південніше Київ, а  100 км на схід –місто - Чернігів.

         Рішенням технічної ради Міністерства енергетики і електрифікації колишнього Радянського Союзу від 15 березня 1966 року пунктом будівництва Чорнобильської (Центрально-Української – такою була перша назва) АЕС було визначено село Копачі Чорнобильського району. А постановою ЦК КПУ і Ради Міністрів республіки від 2 лютого 1967 року Центрально-Українська АЕС була перейменована на Чорнобильську атомну станцію.

         До весни 1986 року на Чорнобильській АЕС діяли чотири енергоблоки. Кожен енергоблок складається з ядерного реактора і двох парових турбін.

         Місцевість тут відрізняється відносно плоским рельєфом. Роботи зі спорудження станції були початі в 1970 році.

Рішенням Міненерго СРСР № 13 від 2 березня 1971 року було прийнято обгрунтування збільшення потужності ЧАЕС до 4 млн. кВт. год.

         У травні 1971 року будівельники ЧАЕС розпочали рити котлован під головний корпус І-го енергоблока. А вже 15 серпня 1972 року чашу котловану головного корпусу заповнили сотні учасників будівництва АЕС. Паралельно розгорнулися роботи по зведенню міста енергетиків – Прип’яті.

         День 25 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці ЧАЕС планувався не зовсім як звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушенням ядерної установки керівництво ЧАЕС планувало провести деякі експерименти.

У ніч на 26 квітня 1986 року відбувся вибух на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС, виникла широкомаштабна техногенна катастрофа.

   На забрудненій радіонуклідами площі України спочатку було виділено три зони:

• Зона відчуження. Вона охопила ЧАЕС, місто Прип’ять, п’ятнадцять населених пунктів;
• Зона відселення. Вона охоплювала 23 населених пункти;
• Зона жорсткого контролю. Вона охоплювала 86 населених пункти.

Ліквідатори – так називають людей які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, розташований в місті Прип’ять.

Учасниками ЛНА на ЧАЕС були і жителі селища Ков’яги. У період з травня 1986 року по грудень 1990 року до Чорнобиля Валківським райвійськоматом, а також окремими відомствами Харківської області було відряджено сотні військово-зобов’язаних і кадрових працівників органів внутрішніх справ, які в складі різних військових частин і підрозділів приборкували некеровану атомну стихію.

         Учасники ЛНА на ЧАЕС в 1986-1990 роках, які проживають на території Ков’язької селищної ради та уродженців селища Ков’яги – 51 чоловік, з них померло – 19. Майже кожен з учасників ліквідації трагедії проходить курс лікування у лікарських закладах, більшість має відповідну групу інвалідності.

Серед них і Ганзій Володимир Агейович, та Сидорків Володимир Федорович - ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС.

Для вирішення організаційних питань захисту постраждалих в 1991 році вперше створена суспільна організація чорнобильців. Це Харківська обласна і міська організація «Союз Чорнобиль України», напрямком діяльності якої є захист інтересів членів організації, надання їм матеріальної допомоги різного рівня.

                   9 травня 2013 року в селищі Ков’яги біля пам’ятника загиблим

воїнам в Другій Світовій війні відкрито пам’ятний знак чорнобильцям з такими словами:

 Хай стане мир сильнішим у стократ,

 Хай над землею чисте небо буде.

 Чорнобиль – попередження, набат.

 Його уроків людство не забуде!